Сьогодні, 20 лютого 2021 року, сьома річниця Революції Гідності в Україні! Як будь-яка здоровомисляча людина маю намір віддати шану Небесній Сотні, яка віддала своє життя на Майдані у місті Київ 20 лютого 2014 року! Схиляю голову у хвилині мовчання та молитві за цих людей!!!
Недаремно я привів у заголовку до цієї статті вислів, який звучав з усіх теле-радіо-каналів колишнього СРСР за мого дитинства. До речі, треба віддати належне, це виховувало і гідність людини! Принаймі для мене — так!
Але у цій тезі-антитезі звучить і ствердження, і запитання… Якщо для нащадків теперішньої імперської Росії та її лідера Путіна вислів “ми не раби…” — тоді кого вони вважають рабами? Відповідь очевидна — Україну, українців! Ми ж пам’ятаємо коментар лугандонівця (який він надавав російським каналам, якщо не помиляюся у 2015 році) просторікуючи на повному серйозі, що їм обіцяли клаптик землі та двох рабів-українців?..
Даним вступом приведеним вище я хотів нагадати своїм соплемінникам, якщо дозволите, коли підете на наступні вибори сім раз відміряти, а один раз відрізати…
Я не був фізично присутнім на Майдані у 2013-2014 роках. Але… Дозволю собі привести свій особистий досвід, який передував цим подіям і що я зрозумів після 20 лютого 2014 року!!!
Те, що буде написано нижче, є правдою і ніколи не було сказано або надруковано мною будь-де! Вважаю, що я поступаю правильно оприлюднивши у публічній площині цей досвід. Можу стверджувати, що будь-яка подія, до того часу коли має місце у фізичному плані нашого життя — готується на плані емоційному (астральному, ментальному, підсвідомому і т.п.) Творцем, Богом, Вищим Розумом, Абсолютом — сприймайте, як вважаєте за потрібне, згідно свого внутрішнього переконання!
Отже: “2 лютого 2008 року ми з колегою приїхали у місто Київ для зустрічі з заступником Міністра аграрної політики Шевченком Олександром Олександровичем! Питання, яке мали намір вирішити у Міністерстві, — заснування агрофірми на теренах Дрогобиччини. Дану ідею ми намагалися втілити з 2005 року! Зустріч відбулася (якщо не зраджує пам’ять у термін 5-10 лютого) але, висловлюючись езоповою мовою, нам дипломатично відмовили. Власне мова не про мою бізнесову діяльність. Я намагаюся відслідкувати причинно-наслідковий зв’язок між подіями, які привели мене до місць де відбувалися ці події у лютому 2014 року!!! Наступного дня після зустрічі (навіть не віддаючи собі звіту) я поїхав до будинку Уряду не розуміючи для чого??? В українській мові є слова: неприкаяність, розпука, жах! Я не можу передати (і напевне ніхто на зможе) свій емоційний стан, який я відчував стоячи біля Будинку Уряду — навколо велика кількість людей, які ідуть по своїх справах, сміються, радіють, а ти стоїш (щоби не виглядати ідіотом), опускаєш голову ховаючи очі з яких л’ються сльози, тебе роздирає на часточки та охоплюють напливи жалю!.. У голові пульсує думка піти, попередити, не допустити… Кого, про що — відповіді немає… “.
Єдине, що зрозумів тоді — у мене знову почалася трансмутація! Не ображайтеся, але вислів трансмутація можуть зрозуміти тільки мої сокурсники по духовній школі ШЕП (Школа Єдиного Принципу) Ольги Асауляк (або ж будь-яка людина, яка була у зміненому стані свідомості).
Тому: трансмутація — змінений стан свідомості, заміна одних хімічних елементів на інші у тілі людини, пришвидшення обертання електронів навколо атомів, переведення свідомості людини на більш тонкі та духовні рівні існування (душі та духу) особистості.
Це було пряме включення у події які мають відбутися? Попередження Вищого Розуму з допомогою мого Вищого Я — моєму фізичному Его — відповісти не можу. Я тоді не зрозумів. Чи міг, якимось чином попередити, відвернути, якщо б зрозумів ? Навряд…
І насамкінець, дозвольте ще раз, уже через мій особистий сайт, https://serpiko.info віддати шану Небесній Сотні віршем, який було написано мною 20-21 лютого 2014 року на “одному подиху” коли бачив розстріли на Майдані та знову пережити цей розпач та жаль 2008 року…
СПОВІДЬ БАТЬКА
21.02.2014
1700 – 1930
На Майдані, рідний Сину,
Ти упав за Україну!
То ж прости мене, дитино,
Що тебе я не вберіг.
Не здригнулось серце ката
Він віддав наказ стріляти,
Що і виконав бездумно
“Безхребетний організм”
Скільки люті треба мати,
Щоби Волю убивати!?
Більш не будеш панувати
Лицеміре, гаде, кате!..
Честь і Слава Вам Герої
Де родився Ангел Волі.
Світлій пам‘яті незламних
Я схиляюся до ніг…
Ти лети, лети мій Сину
Поза межі України.
Хай душа до Бога злине
Знай, що ти вже переміг!
На Майдані, рідний Сину,
Воскресив ти Україну!
Ти ж прости мені, дитино,
Що тебе я не вберіг.
Дозволю собі надрукувати ще одного вірша (було написано під час парламентської кризи — здається 1996-1998 років?) але який не втратив, а ще більше загострив, поглибив сьогоднішню невизначеність у керуванні країною сучасною “монобільшістю”.
МАТИ-ВКРАЇНА
Де ж гідність Твоя, Україно?
То ж скільки стояти Тобі на колінах?
І скільки чекати дарунку із Неба?
Отцем уже дано Волю для Тебе!
То ж пан ти чи Син
Для свого народу?
Що мовчки чекає
І терпить незгоду.
Невже зачерствіло
Серце у тебе?
Народний обранцю!…
Що власні потреби
Поставив ти вище
За люд України,
І знову ти ставиш
Його на коліна?
Це ж Мати-Вкраїна
Стоїть пред тобою!
І мовчки чекає
На рішення твоє.
Це ж мова її солов’їна!
Це ж пісня її лебедина!
Невже ж нам більше цього не треба?
А тільки «урвати» побільше для себе?
Де ж Сила твоя, народе Вкраїни?¹
Що ти дозволяєш порвати єдине?
Що ледь забриніло тонкою струною,
Від серця до серця, між мною й тобою…
В пульсуючих гранях кристалу живого
Не дай погасити вогню золотого…
©Збірка віршів “Плаче душа” І.Хомин
Успіху. З повагою. Хомин Ігор Йосипович.
20 лютого 2021 р.