82100, м. Дрогобич, Львівська область, Україна

+380969538517 skype: serpikoua serpiko@i.ua

СВІТЛІЙ ПАМ'ЯТІ ДРУГА...

Сьогодні, 5 січня 2019 року дізнався, що Ольга Валентинівна Асауляк — лідер духовної школи ШЕП (Школа Єдиного Принципу), 22-25 листопада 2018 року полишила фізичний план Землі та перейшла у тонкі та духовні виміри Всесвіту! Співчуття рідним та близьким!

У моїй пам’яті ти залишишся такою, як на цій фотографії, від жовтня 1992 року у м. Сквира...

ДОРОГОЙ ДРУГ... Так розпочинався твій лист з запрошенням прийняти участь у двотижневому семінарі Школи духовного розвитку 26 років тому...


Я мав честь бути у цій школі — Школі Єдиного Принципу — де ти була Лідером!!!

ДОРОГИЙ ДРУГ! Збірка віршів “Плаче душа” — це плід і твоїх зусиль у формуванні моїх тонких і надіюся духовних провідників. ШЕП — це відповідь для багатьох хто, на жаль, не зрозумів Єдиного Принципу Творця покладеного в основу від молекули до Людини, Планети, Всесвіту. Успіху у новому житті на безмежних просторах ВСЕЛЕННОЇ!


Травень 2000 р.

КОВЧЕГ

(КОординатор ВисокоЧастотного ЕГрегору)

Прощай, Земля!
Не поминай же лихом,
Кого ти колихала на руках своїх,
Кому казки шептала стиха
Під поглядом зірок
Для нас, ще мовчазних.


Згадай про тих,
Хто перший біль
Вогненних трансмутацій,
Прийнявши до сердець своїх,
Прохаючи Творця, ішов по Шляху,
Подеколи всю душу кладучи на плаху,
Наскільки кожен зміг.


Надсвітові пласти енергій тонких
Чекають нас і грішних, і святих.
Пройдуть лиш ті,
Хто у свої трансформи
Гармонію краси не для проформи
Засіє Духом зерен вогняних.

Давно в порту Землі під зоряним вітрилом
Небесний всіх чекає корабель.
І вісників своїх, надавши крила,
Під тихий передзвін сузір’я Ліри –
Благословляє Капітан.


Його, хто чує клич і наш сердечний плач,
Ти Промінь у душі пульсуючий побач!
Ми встали на межі розриву та невдач,
І лиш астральні міражі
Від нас ховають світ удач.

© Збірка віршів “Плаче душа” 2003—2015 р.р. Ігор Хомин

ПУТЬ

Где твой причал?
О, путник Млечного Пути
Что видел ты, и что ваял,
На перекрёстках узкого пути?

Где Пульс Вселенной,
Иной накладывает Ритм.
И грусть о тленном
Огнём в груди горит.

А рядом молча,
Свой замедляя шаг,
Идут друзья –
Кто знает боль утрат.

Идут враги…,
Вплетая в наш узор,
Терновый шип –
Для нас немой укор.

Лишь Млечный Путь,
В сиянии своём,
Манит к Тому,
Кто первым Путь прошёл.

О, Пилигрим,
Ты оглянись назад.
Ведь за тобой
Сыны Отца стоят!

Потухший взор,
Опущен взгляд.
Ну разве можно,
Повернуть назад?

Ну разве можно,
Не подав руки,
Идти путём
Печали и Любви?..

Ну разве можно
Разорвать ту Нить,
Что так неутомимо
Всем нам пришлося свить

І только Млечный Путь,
В сиянии своём,
Указывает Путь
В наш общий дом…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *